О трудностях обращения взыскания на корпоративные права должника

10.04.2018

Статья заместителя директора по правовым вопросам ООО «Инвест Кредит Капитал» Павла Кириченко "Проблемные вопросы обращения взыскания на корпоративные права должника".

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА КОРПОРАТИВНІ ПРАВА БОРЖНИКА

Стягнення боргу за рахунок корпоративних прав викликало доволі багато труднощів на практиці. Мною наведені деякі особливості, що зустрічалися у практиці зі сторони стягувача.

Загальні положення Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на корпоративні права. Відповідно до статті 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Проте детального порядку арешту, опису, оцінки та продажу корпоративних прав чинний закон не містить.

Виявити корпоративні права для державного чи приватного виконавця, а також стягувачу досить легко.

Для цього на загальнодоступному сайті usr.minjust.gov.ua будь яка особа може створити запит з критерієм пошуку за даними засновника юридичної особи та отримати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з усіма юридичним особами де засновником є боржник.

Перші труднощі можуть виникнути у державного чи приватного виконавця після винесення постанови про арешт.

Перше що варто було б зробити, так це зареєструвати відповідне обтяження з вказівкою конкретної частки у реєстрі обтяжень рухомого майна. Таке обтяження може бути перешкодою при укладання договору відчуження арештованої частки. Проте, нотаріальна форма такого договору не є обов’язковою, а при інших діях, зокрема, посвідчення справжності підпису на протоколі зборів чи на статуті, реєстраційні дії особа на наявність обмежень не перевіряється.

Відповідно до ч. 4. ст. 56 Закону копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Враховуючи встановлену екстериторіальність державної реєстрації юридичних осіб, а також те, що реєстрація проводиться нотаріусами, реєстраторами при органах місцевого самоврядування, боржник зможе перереєструвати свою частку у будь-якого реєстратора в межах області.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.

Виходячи з цього, державний чи приватний виконавець повинен надіслати постанову за місцем зберігання реєстраційної справи юридичної особи. Для пришвидшення реалізації арешту надсилання можливе у електронній формі.

Разом з тим, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, здійснюється у такі строки: щодо юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, крім вихідних та святкових днів.

На цьому етапі постає питання як державному реєстратору виконати постанову про арешт корпоративних прав. І саме тут найбільша проблема цього питання.

Слід звернути увагу, що ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» передбачає реєстрацію лише судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” щодо, зокрема, накладення/зняття арешту корпоративних прав.

Згідно зі ст. 28 Закону, «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», підставою для відмови у державній реєстрації є те, що у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав – у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв’язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи.

З цього слідує, що постанова державного чи приватного виконавця сама по собі не є підставою для реєстраційних дій з арешту корпоративних прав та подальшій відмові у перереєстрації таких прав.

На практиці державні реєстратори за місцем зберігання реєстраційної справи вносять до єдиного реєстру «попередження», у якому зазначається про арешт корпоративних прав. Це часто є підставою для відмови у реєстраційних діях. Проте, чіткого правового обґрунтування такі дії державного реєстратора не мають, що дозволяє боржникам «продавити» перереєстрацію корпоративних прав.

Якщо ж боржнику вдається всупереч арешту перереєструвати корпоративні права, залишається лише сподіватися на оскарження дії державного реєстратора у суді.

У такому випадку як позивач може виступати стягувач, оскільки його права порушуються тим, що втрачається майно за рахунок якого може бути погашений борг. Відповідачем виступає державних реєстратор, який провів реєстраційну дію, третьою особою слід залучати виконавця, який накладав арешт.

З урахуванням вищевказаних недоліків Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» у суді залишається лише виходити з загальних положень закону про реєстрацію, законодавства про виконавче провадження, духу права та застосовувати аналогію прави чи закону.

Зокрема, можна використати формулювання, що проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу шляхом зміни складу засновників та кінцевого бенефіціару, суперечить меті накладення арешту на майно боржника в виконавчому провадженні – забезпечення реального виконання рішення.

Безперечно суду, а тим більше адміністративному, досить важко зважитися на винесення позитивного для стягувача рішення в умовах недосконалості законодавства.

Все вищеописане стосується лише першого етапу дії державного чи приватного виконавця – арешту.

Щодо подальшого, на сьогодні ще діє стаття 149 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої, звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення.

Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред’явлення вимог кредиторами.

Отже, за змістом зазначених норм права майно товариства може бути виділено пропорційно частці боржника в статутному капіталі або виплачена його вартість пропорційно частці боржника в статутному капіталі товариства на вимогу кредитора, у тому числі з огляду на положення статті 15 ЦК України пред’явлено до суду
– Правова позиція Верховного суду України у справі № 6-31цс14

За цією нормою стягувачам після повернення виконавчого документа у зв’язку з відсутністю майна боржника доводилося звертатися до суду з окремим позовом до юридичної особи.

Новий Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» 06.02.2018 № 2275-VIII, що набере чинності 17.06.2018, встановлює новий механізм звернення стягнення на корпоративні права.

Згідно зі статтею 22 вказаного Закону, звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов’язання іншої особи.

Виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті.

З дня одержання повідомлення, передбаченого частиною другою цієї статті, товариство зобов’язане надавати виконавцю та боржнику доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника.

Протягом 15 днів з дня закінчення строку, визначеного частиною другою цієї статті, виконавець здійснює розрахунок вартості частки боржника відповідно до частини восьмої статті 24 цього Закону станом на день, що передував накладенню арешту на частку.

Виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до статті 20 цього Закону.

Покупець повинен сплатити вартість частки протягом 10 днів з дня укладення договору купівлі-продажу. Виконавець передає частку покупцю протягом 10 днів з дня надходження оплати.

Якщо оплата, передбачена частиною шостою цієї статті, не буде здійснена у встановлений строк, договір купівлі-продажу вважається розірваним.

Якщо товариство не виконає обов’язків відповідно до частини другої чи третьої цієї статті, або учасники товариства не скористаються правом на придбання частки, або якщо договір купівлі-продажу вважатиметься розірваним відповідно до частини сьомої цієї статті, частка передається на реалізацію на аукціоні в загальному порядку.

Залишається сподіватися на дієвість такого механізму. Проте, проблемними питанням напевне будуть:
– проведення оцінки вартості частки боржника у разі ненадання товариством необхідних документів або спотворення відомостей для заниження оцінки;
– неврегульованість питання реєстрації постанови про арешт корпоративних прав виконався в єдиному державному реєстрі відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»;
– відсутність попиту при примусовому продажу частки у товаристві на аукціоні;
– продаж частки у «мертвому» товаристві, оскільки від часу арешту та оцінки до вступу у свої права покупцем товариство може бути спустошене.

Разом з цим, на мій погляд, можливість продажу виконавцем корпоративних права, а саме частки боржника у товаристві, все ж таки відкриває нове джерело для погашення боргу.

Якщо раніше звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі відповідно до ст. 149 Цивільного кодексу України, було дуже тривалим та малоефективним процесом, що лягав на плечі стягувача, то вже в найближчому майбутньому через механізм примусового виконання рішення можлива реалізація безпосереднього майна боржника корпоративних прав.

Звичайно у кожному конкретному випадку ефективність старого та нового механізмів можна оцінювати по різному.

Але, як завжди в України, новітні механізми потребують подальшого вдосконалення для їх ефективного практичного застосування.

Серед новацій Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» 06.02.2018 № 2275-VIII, що набере чинності з 17.06.2018, варто звернути увагу на статтю 2, яка встановлює відповідальність учасників товариства, а саме учасники які не повністю внесли вклади, а саме учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Це також у деяких випадках є новим додатковим джерелом для погашення боргу юридичних осіб (товариств) та потребує уваги з боку як виконавців, так і стягувачів.

Кириченко Павло Юрійович
Заступник директора з юридичних питань
ТОВ «Інвест Кредит Капітал»

 Ознакомиться со статьей можно, перейдя по ссылке http://pv.net.ua/corporate-rights-090418/